Безпечний рух - твій найкращий друг!
Тренінг "Дотримуйся правил дорожнього руху"
Виховна година "Дзвони Чорнобиля"
Павло Тичина — Пам’яті тридцяти (1918)
На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! –
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! –
Понад усе вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. –
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
День
Соборності України: історична довідка
22 сiчня день Соборностi Украни. 100
років назад це слово було вписане в
iсторiю українського народу, але святковим днем українського календаря воно
стало тiльки вiд недавна. Це свято відзначаємо щороку в день проголошення Акту
возз'єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної
Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День Соборності
відзначається з 1999 року.
У тяжкій і тривалій боротьбі за
національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз
переживав як гіркі, так і радісні події.
Одна з таких сторінок нашого минулого -
боротьба українського народу за соборність своїх земель.
Так вже розпорядилась історія, що
упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших
держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини.
Тож споконвічною мрією українців було
об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави.
·
9 жовтня 1918 р. на засіданні австрійського парламенту
майбутній глава уряду ЗУНР К.Левицький висловив загальне прагнення галицького
народу до Києва. 20 жовтня 1918 р. на багатотисячній маніфестації у Львові
відомий західноукраїнський політичний і громадський діяч С.Вітик закликав до
негайної злуки з Великою Україною.
·
18-19 жовтня 1918 р. у Львові відбувся з'їзд політичних і
громадських діячів українських земель у складі Австро-Угорської імперії, на якому
було створено Українську Національну Раду. З'їзд від імені Ради видав
постанову, яка окреслювала українську етнічну територію в Австрії та зазначала,
що "...ця українська національна територія стає українською
державою". На жаль, така заява не мала практичного значення, і важлива
лише як вияв політичної думки і волі українців Галичини.
·
У середині листопада 1918 р. Австро-Угорська імперія
розпалась під впливом революційних подій у країні. І вже 1 листопада війська
Української Національної Ради захопили Львів, проголосивши створення
Української держави.
·
13 листопада за новоутвореною державою закріпилася назва
Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Тож одним із найважливіших завдань
уряду ЗУНР було об'єднання усіх українських земель в одну державу. Але поки
гетьман Павло Скоропадський володарював у Києві, ця мета була недосяжною.
·
Незабаром на зміну гетьманату до влади прийшла
Директорія, було відновлено Українську Народну Республіку та її
закони.Директорія поставилась дуже прихильно до ідеї соборності.
·
1 грудня 1918 року ініціатори об'єднавчого руху
представники Державного Секретаріату ЗУНР - Дмитро Левицький, Лонгин
Цегельський, члени Директорії Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Панас
Андрієвський, Федір Швець підписали у Фастові договір про наміри об'єднати
населення і території обох утворень в одній державі.
·
3 січня 1919 року Українська Національна Рада одностайно прийняла ухвалу про злуку
Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою.
·
Об'єднавчий рух, який наприкінці 1918 - початку 1919 року
охопив майже всю Україну, досяг свого апогею і в двадцятих числах січня
перемістився в столицю УНР. Київські видання друкували численні статті,
інформації, інтерв'ю, присвячені об'єднанню українських республік.
·
Директорія і Рада Народних Міністрів призначили урочисте
святкування об'єднання УНР і ЗУНР на 22 січня. Мабуть, це було не випадково, бо
вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради,
згідно з яким УНР проголошувалась самостійною, незалежною державою. Отже, він
мав стати днем подвійного всенародного свята - Незалежності й Соборності.
·
І ось настав день, за який українці боролись упродовж
багатьох століть. Уранці 22 січня біля святої Софії було велелюдно.
·
Держсекретар Лонгин Цегельський оголосив вірчу грамоту
президії Української Національної Ради й передав її голові Директорії
Володимиру Винниченку, який привітав галицьких делегатів, наголосивши на
непересічному значенні Акта соборності.
·
Представник Директорії Федір Швець виголосив великі
слова:
"Віднині зливаються в одно віками
відділені одна від одної частини України - Галичина, Буковина, Закарпаття і
Придніпрянська Україна - в одну Велику Україну…
Віднині український народ, звільнений
могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів
для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя
українського народу".
·
Об'єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в
історичній пам'яті українців. Справжню єдність народу у боротьбі за
незалежність продемонструвала світові Україна 21 січня 1990 року. Так, знаменним етапом піднесення духу свободи
став "живий ланцюг" між
Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на
згадку про проголошення Акту Злуки. Ось як описував ті події один із учасників:
"Живий
ланцюг справив на мене неповторне враження. Народ був у надзвичайному
піднесенні, навкруги дзвеніли патріотичні пісні. Раз у раз лунали здравиці на
честь українського народу. Над головами у височині витав дух свободи".
22 січня - день, коли був
проголошений в 1919 році Акт Злуки, встановлено Днем Соборності України.
В ДЕНЬ СОБОРНОСТІ ТА ЗЛУКИ
Вдень
соборності та злуки,
З заходу на
схід.
Всі візьмемося
за руки
Бо один ми рід…
Тож візьмемося
за руки
Скажем на ввесь
світ,
В День
Соборності та Злуки
Ми один нарід!
В ДЕНЬ СОБОРНОСТІ ТА ЗЛУКИ
Вдень
соборності та злуки,
З заходу на
схід.
Всі візьмемося
за руки
Бо один ми рід…
Тож візьмемося
за руки
Скажем на ввесь
світ,
В День Соборності та Злуки
Ми один нарід!
Комментариев нет:
Отправить комментарий